Мова вдосконалює серце і розум народу, розвиває їх.

Класний керівник. Батьківські збори. 7-9 класи.

Акт обстеження.

Батьківські збори. Права і обов'язки батьків.

Бесіди на батьківські збори.

Бесіди у щоденник.

Зразок характеристики учня.

10 ФРАЗ, ЯКІ ВЧИТЕЛІ ХОТІЛИ Б СКАЗАТИ БАТЬКАМ.

Для того, щоб допомогти вчителям та батькам порозумітися, психологи склали топ-10 питань, які стають наріжним каменем у їх стосунках. Ми пропонуємо до вашої уваги перелік з 10 ідей, які педагоги хотіли б донести до батьків своїх вихованців.

1. Дайте шанс новому вчителю. Зазвичай ми з острахом та недовірою ставимося до всього нового. Спробуйте зрозуміти та прийняти нового вчителя, тоді й ваші діти 
зможуть це зробити.

2. Вчитель – звичайна людина. Пам’ятайте про те, що вчителі – такі самі люди, як і всі інші. В них бувають вдалі та невдалі дні, поганий чи хороший настрій.

3. Прийміть нові методи виховання. Сучасні діти дуже сильно відрізняються від своїх батьків, коли вони самі навчалися у школі. Навчальні програми та педагогічні методи постійно вдосконалюються. Ви маєте довіритися професіоналам.

4. Немає нічного страшного чи поганого в тому, що ваша дитина стала навчатися гірше. Не тисніть на неї. Особливо часто в середній школі для учнів починається період «американських гірок». Досвід невдач навчить їх у майбутньому долати труднощі.

5. Навчіться слухати. Для батьків їх діти найкращі у цілому світі, і досить часто вони не можуть спокійно слухати критику чи зауваження на свою адресу, сприймаючи це за особисту образу.
6. Домашнє завдання для дітей, а не для батьків. Дитині можна допомагати, але аж ніяк не виконувати завдання замість неї.
7. Цікавтеся успіхами у навчанні та справами у школі, навіть якщо ваша дитина навчається у старших класах. На жаль, батьки першокласників значно частіше спілкуються зі своїми дітьми та їх вчителями.

8. Вчителі теж мають право хворіти. Чомусь не всі батьки готові з порозумінням ставитися до того, що у вчителя може бути лікарняна відпустка. Більшість обурюється, коли вчителя немає на роботі хоча б тиждень.

9. Не дозволяйте дітям обговорювати вчителів. Якщо ви разом із чоловіком чи подругою збираєтесь поговорити про навчання, школу та вчителів, зробіть так, щоб ваша дитина не чула цієї розмови.

10. Звичайно, оцінки – це дуже важливо, але вони не є метою навчання. Не робіть трагедію з поганої оцінки за контрольну. Також не варто надмірно хвалити й за високі оцінки.

ПОРАДИ БАТЬКАМ.

• Не чекай, що твоя дитина буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
• Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив.
• Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб.
• Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому вона важка не менше, ніж тобі.
• Не принижуй!!!
• Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це його зустрічі з дітьми.
• Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
• Дитина - це не тиран, який заволодіває всій твоїм життям, не тільки плід плоті. І крові. Це та дорогоцінна чаша, яку життя дало тобі на зберігання.
• Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би , щоб робили твоєму.
• Люби свою дитину будь-якою - не талановитою, невдахою, дорослим. Спілкуючись з нею, радій, тому що дитина - це свято, яке поки з тобою.

ВИКОНУЄМО ДОМАШЄ ЗАВДАННЯ.

Настав черговий навчальний рік, сезон домашніх завдань відкрито! Часом шкодуємо наших дітей: скільки всього їм задано додому, які складні сьогоднішні програми… Але, тим не менш, домашні завдання потрібно виконувати. 

В деяких сім’ях виконання домашнього завдання – це такий-собі ритуал: увечері, коли батьки втомлені приходять з роботи, та й дитина вже починає позіхати, всі гуртом (частіше – мама з дитиною) всідаються «за уроки», і спільними зусиллями гризуть граніт науки. Чи правильно це? Чи мають батьки допомагати дитині виконувати домашні завдання?

Відповідь однозначна – так, але саме допомагати, тобто щось відкоригувати, часом пояснити незрозуміло сформульоване завдання, десь «підштовхнути» на правильну думку, перевірити якість виконання. Але в жодному випадку – не робити завдання за дитину. З двох причин: по перше, вчитель має знати реальні можливості учня; по друге, навчання – це особистий марафон кожного, а не естафета: «хто перший», «хто кращий»?! До речі, такі от естафети часто потім роблять ведмежу послугу, бо дитина може сама переплутати, де її можливості, а де заслуга мами (тата, бабусі, дядька-професора математики).

Перед тим, як черговий раз розв’язати задачу з фізики за своє чадо, подумайте, чого вчите цим дитину: вчите її НЕ мислити, адже ніхто не може мислити, міркувати за когось, так само, як не можна відчувати, любити, сумувати замість когось.

То що ж, не маємо дітям допомагати у виконанні домашніх завдань? – Зовсім ні. Батьки можуть бути біля дитини, коли вона читає чи пише, мають бачити, чим вона займається. Долаючи шкільні труднощі, дитина відчуває потребу у присутності доброзичливої людини. Можна, щоб, наприклад, дитина вголос прочитала матері чи батькові завдання, яке має виконати, адже часто буває, що важке завдання, вимовлене вголос, одразу стає більш зрозумілим. Діти дуже потребують батьківської уваги та похвали, тому Ви можете попросити чадо переказати прочитане, відповісти на запитання, стосовно вивченого матеріалу, - матимете нагоду і перевірити, і похвалити!

Звісно, якщо дитина має запитання, не розуміє матеріалу, батьки мають роз’яснити їй, щоби дитина могла продовжити роботу. Але впоратись із домашнім завданням, з усіма його труднощами – завдання саме учня. Якщо дитина не може цього зробити – доцільніше повідомити про це вчителя, а не виконувати завдання за неї.

РОБОЧЕ МІСЦЕ ШКОЛЯРА.

З настанням навчального року школяр отримує великі навантаження на організм. Особливо страждають хребет і очі. У школі на уроках за поставою стежать педагоги, а вибір правильного, грамотно влаштованого місця для занять вдома - виключно на совісті батьків.

Почнемо з того, як дитина сидить, коли робить домашнє завдання. Найчастіше - в напівтемряві, за обіднім або письмовим столом, розрахованим на дорослого, і на «дорослому» стільці. Стільниця при цьому перебуває на рівні підборіддя, плечі - вище вух, при цьому в поперековому відділі формується кіфоз (викривлення хребта опуклістю назад). Або дитина сидить боком на краєчку стільця, формуючи собі класичний сколіоз (бічне викривлення хребта). Або тримає книгу на колінах ... Для того щоб вірно облаштувати робоче місце дитини, потрібно знати декілька правил, які допоможуть уникнути безлічі проблем з його здоров'ям - наприклад, з опорно-руховим апаратом, зором.

«Корисне» освітлення. Стіл не можна ставити напроти вікна, - розповідає врачофтальмолог дитячої поліклініки Комсомольського району Світлана Жукова. - Усім відомо, що світло має падати тільки зліва. Можна розташувати джерело світла зліва і ззаду, але ні в якому разі справа - тоді на столі буде повне затемнення. Стіл, що стоїть навпроти вікна, - теж не краще рішення: промені сонця відбиваються від його поверхні, через що очі втомлюються. Якщо іншого варіанту немає, то від вікна стіл повинен стояти на відстані не менше 15 сантиметрів, ідеально - за півметра.

Для того, хто працює за столом, оптимальним джерелом освітлення є настільна лампа з абажуром конусоподібної форми на гнеться ніжці. У разі необхідності можна змінювати напрямок світла, уникаючи засліплення очей.

Якщо дитина носить окуляри, для роботи за компю’тером йому потрібні особливі окуляри з індивідуально підібраним фокусною відстанню. Лампа не повинна бути галогеновою, вона занадто яскрава. При висвітленні такої лампою очі швидко втомлюються. Якщо дитина робить уроки ввечері, однією настільної лампи мало. Не повинно бути різкого перепаду освітлення, тому включайте одночасно і верхнє світло, і настільну лампу, яка повинна знаходитися ліворуч. Потужність лампи рекомендується в межах від 60 до 80 ват. При її покупці загляньте в посвідчення гігієнічної реєстрації (а не тільки в сертифікат), де вказана область застосування. Може, сподобався вам освітлювальний прилад призначений, наприклад, для оптичних робіт.

А комп'ютер куди?

Комп’ютер не повинен стояти на письмовому столі школяра. На ньому, як правило, недостатньо місця для комп’ютера. Отже, відстань від монітора до очей дитини менше рекомендованих 50-70 сантиметрів. Навряд чи знайдеться багато сімей, які зможуть розмістити в дитячій кімнаті відразу два столи, тому як компроміс можна вибрати стіл зі стільницею, розташованої кутом. Тоді монітор займе кут стола і буде перебувати на відстані витягнутої руки. До того ж вистачить місця, де можна писати і малювати.

ДО РЕЧІ. Школярі молодших класів не повинні перебувати за комп’ютером більше 40-45 хвилин в день. А першокласники-шестирічки можуть освоювати комп’ютер всього 15 хвилин в день в другій половині дня.

Меблі повинні бути відповідними!

Основний критерій у виборі меблів для школяра - їх відповідність зросту дитини.

Стільці повинні забезпечувати підтримку спини і одночасно бути зручними.

Ідеальний стілець - той, що допускає регулювання висоти, а також положення спинки і підлокітників. Підлокітники важливі тим, що зменшують навантаження на хребет.

Вибираючи стілець, стежте за тим, щоб він був досить глибоким. Оббивний матеріал повинен виключати ковзання і бути повітропроникним. Слідкуйте за тим, щоб нахил спинки по відношенню до сидіння становив близько 105-1100.

Правильно підібрана висота робочої площини стола повинна бути на рівні висоти передпліччя, зігнутого в ліктьовому суглобі в положенні сидячи.

НА ЗАМІТКУ. Дитина сідає за стіл і ставить руку на лікоть, пальцями намагаючись дотягтися до скроні. Вдалося це зробити без напруги - значить все добре. Якщо пальці виявилися вище скроні або не дістають до нього, значить стіл високий або низький.

Відстань від очей до робочої поверхні при письмі або читанні має складати 35-40 сантиметрів. При роботі з комп’ютером воно повинно бути трохи більше: 45-48 сантиметрів. Оптимальний кут зору по відношенню до робочої поверхні - 50-600. Щоб при роботі з комп'ютером не провисала рука, можливе використання пристосування у вигляді подушечки, закріпленої на підлокітнику крісла.

Молодшого школяра дуже важливо привчити до правильної посадки, тоді у вас не буде проблем в більш старшому віці. Правильна посадка - це, перш за все, пряма спина. Потрібно, щоб дитина повністю сиділа на стільці, а не тулилася на самому краю. Ноги повинні спиратися на підлогу. Сидіти потрібно близько до столу, так як далека посадка викликає викривлення хребта. Монітор комп’ютера повинен знаходитися навпроти дитини, а не збоку.